Херсон °C

Що буде з лісами Херсонщини? Думка: «Геродот да не тот»

---
0

Що буде з лісами Херсонщини? Думка: «Геродот да не тот» Доля та шляхи збереження масивів штучних лісових насаджень Херсонщини, як зеленої оази півдня України, цікавила та цікавить не лише її жителів, які вже сотні років дякують творцям рукотворних лісів, що відчайдушно продовжують рятувати їх від такої лагідної та одночасно – жорстокої ПРИРОДИ півдня України.
Ліси дарують нам і вам прохолоду у спеку та тепло узимку. Делегації зі всього наукового та лісівничого світу: у чалмах, фраках, шортах – білі, жовті, чорні приїздили вчитися "пустельному" лісівництву у невеличке місто Цюрупинськ на Нижньодніпровську станцію заліснення пісків та виноградарства на пісках, (яка, доречі, у статусі Степового філіалу Інституту у минулому році відсвяткувала своє 90-річчя з дня народження), щоб побачити це рукотворне Лісове Чудо. Представники всіх континентів не вірили, що в умовах величезного розпеченого улітку масиву агресивних рухомих кварцових пісків, що утворилися за багатовіковий період "блукань" сивого Дніпра по дорозі до моря, людина може відтворити Гілею, оспівану Геродотом.

Були відомі успішні спроби створення штучних насаджень в подібних пустельних умовах на невеликих площах. А тут – 80 тисяч га! Кому, як не лісникам та лісовій науці, які вклали душу і життя у створення рукотворної "Гілеї" в умовах напівпустельних пісків, не знати ціну та історію цього дива. І це не пусті слова – кварцовий пісок, наче наждак, точив та точить легені лісників, трактористів та лісокультурниць. Він століттями стає на заваді людині, яка хотіла жити в, здавалося би, райських умовах лагідного південного сонечка між двома теплими морями. Але "не тут то было": Костогризове, Карабаї, Чалбаси – людським горем та біллю віддають ці старовинні назви українських оселень, знесилені колись пиловими бурями, браком води та жорстокими набігами кочівників. Досі щільність населення Херсонщини одна з найнижчих в Україні.
Деякі випускники київського лісогосподарського факультету лише згодом змогли зрозуміти слова знаменитого професора-лісівника Д.Д.Лавриненка, 105-річчя з дня народження якого відмічають у поточному році про те, що справжні лісники працюють у степу. Не на Поліссі, де ту ж "небажану – сама росте" березу важко вилучити з культур, а у степу, де ще треба зуміти її виростити та зберегти. Яких лише порід дерев та чагарників, варіантів, схем, методів посадки та захисту деревних рослин за 200 років не випробували (і досі випробовують) місцеві лісівники! Розуміючи безвихідь, проклятуща царська держава виділяла золоті червінці на створення та роботу першого лісництва у степу, щоб якимось чином зупинити піщані бурі, які за лічені дні засипали до дахів хати місцевих селян. Згодом – безжалісна радянська влада показала близьким та далеким сусідам, як потрібно створювати в пустелі величезні масиви рукотворних лісів.

А сучасна, рідна, українська держава поступила до сміху просто і раціонально: відмовилася від фінансування заходів збереження лісового господарства півдня.А навіщо ж йому допомагати: ліс якось росте, ще не весь згорів, можна і у тіньочку відпочити, і грибочків позбирати, пополювати та й деревина вже дозріла – не лише дрова, але й ділова. Красота. Просто і ефективно.
10 грудня 2018 року, як повідомляє прес-служба Херсонської обласної ради, відбулося знакове (на їх погляд) для лісового господарства області засідання Президії Наукової ради при обласній раді (ми і не чули про таких колег), темою зібрання якого було обрано проблему знищення херсонських лісів та шляхів вирішення екологічної катастрофи, що насувається. Зауважено, що аби херсонські ліси було збережено, керівництво області, за ініціативи голови обласної ради Владислава Мангера, зробило уже все, що від них залежало. У своїй передмові В. Мангер поділився тим, у чому зізналося напередодні керівництво лісових господарств Херсонщини. "Лісники спочатку нам жалілися на те, що їх не фінансує держава з 2015 року – і це правда…Плану вирубки лісів не існує. Точніше він теоретично є, але залишився в Українському державному проектному лісовпорядному виробничому об’єднанні "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" (м. Ірпінь)…наразі документів область не має. Ми запропонували лісгоспам: давайте ми викупимо цей проект. Та ні, лісники відмовилися. Знаєте чому? Тому що на тих документах, де позначений наш ліс, його вже давно немає! А хто його вирубує та продає на свою користь? Самі лісники…" ??? Без коментарів, бо частина державних лісових підприємств має основну проектну документацію, що забезпечує організацію та розвиток власних установ.
"Найважливішою частиною" дії цього "зібрання" став виступ доктора біологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Олександра Ходосовцева, який "провів колосальну роботу" перед тим, як запропонувати робочій групі, яку очолював Владислав Мангер, створити на Херсонщині регіональний ландшафтний парк (РЛП) "Гілея", який однозначно допоможе зберегти наші ліси. Заслужений працівник освіти заявив (цитуємо повідомлення прес-служби), що "штучні лісові насадження, які створювалися протягом майже 200 років та залишки природної лісової рослинності, яку Геродот ще у IV ст. до н.е. назвав Гілеєю, сьогодні можуть зникнути назавжди. Наслідком цього безпрецедентного негативного впливу будуть: 1) посилення дефляційних процесів; 2) відновлення пилових бурь; 3) суттєве зменшення біорізноманіття; 4) збільшення площ низькопродуктивних земель; 5) загроза існуванню мережі населених пунктів, життю і здоров’ю людей, надійному функціонуванню транспортної інфраструктури. Окрім наукового обґрунтування Олександр Ходосовцев запропонував учасникам Наукової ради реальні кроки (!!), які приведуть нашу область до створення такого потрібного нам (кому "нам"?) РЛП. Науковців Степового філіалу на це "зібрання" не запросили, тому ми чули лише, що у майбутній Парк планується передача всіх аренних насаджень лісових господарств області, де Парк дозволить людям "пересуватися лісом" та заборонить полювання "на теренах "Гілеї". Не зрозуміло лишень, як заборона полювання, тобто ведення науково-обгрунтованого мисливського господарства, що, згідно законодавства України, всіх країн Європи та на інших континентах вважається серйозною галуззю суспільного виробництва з використання природного ресурсу загальнодержавного значення, сприятиме посиленню дефляційних процесів чи відновленню пилових бурь? І ще одне питання: хто буде контролювати, пане Олександре, чисельність вовків, що тероризують регіон?
Лісівники Херсонщини вважають, що проблема збереження масивів штучних лісових насаджень, створених на Нижньому Дніпрі, набагато складніша, ніж її бачать автори рішення про утворення РЛП.Ідея заповідання взагалі, як спосіб, вірніше – остання можливість збереження залишків дикої природи, не нова, але дуже приваблива. Особливо у часи страшного техногенного тиску виробництва на наші ліси, води, надра. Особливо на півдні України. Автори ідеї розширення заповідної мережі вільно чи, скоріше – невільно плутають ідею існування природної екологічної мережі, тобто сукупності всіх гарних місцевостей природи: водойм, боліт, лісових насаджень, краєвидів, куди входить також мережа ПЗФ (природно-заповідного фонду) з ідеєю розширення заповідної мережі. Популярне вчення про абсолютну заповідність передбачає абсолютну недоторканість збереження природних комплексів. Багаторічний досвід формування мережі ПЗФ, зокрема – НПП (національних природних парків), а також РЛП в Україні, свідчить про сучасні тенденції перенесення цієї красивої ідеї, яку теоретично можна було (і то колись) застосувати лише на безмежних тайгових та лісотундрових просторах СРСР, на всі об’єкти ПЗФ України.
Що ж робити херсонським лісівникам? Створення РЛП, це серйозна пересторога для державних лісових підприємств, хоча раніше більшість питань, винесених на розгляд Президії Наукової ради (проекти "Держлісопроекту", забезпечення охорони лісів від пожеж колись виконувалися на державні кошти, бо це державна справа).

Який саме позитив в подальшу професійну та наукову охорону штучно створених лісових екосистем Нижнього Дніпра внесе створення РЛП «Гілея»? Буде створено окремий штат РЛП, що отримуватиме кошти з місцевого чи загального бюджету. Наскільки професійною та доцільною буде ця окрема, далека від лісівництва та сучасних лісових проблем «команда»? Що буде входити в її функції, а які функції залишаться за лісниками та лісовою наукою ? Мабуть функцію «широкої освітницької роботи серед самих себе» та отримання зарплатні матиме штат РЛП. А функцію охорони, захисту, вирощування та збереження лісу залишать за «злодійкуватими», «ненависними» та «проклятущими» лісниками, які уміють тільки ліс палити та красти а більше й нічого.

Навіщо потрібна області ця нова, дещо паразитичного вигляду «надбудова», коли кошти, витрачені на її створення та існування можна з користю витратити на професіональну, перевірену десятиріччями галузь державного господарювання. Можливо теперішній владі області це не потрібно ? Наприклад Херсонська обласна рада своїм рішенням затвердила обласну програму «Ліси Херсонщини» на період 2017 - 2020 рр. Загальний обсяг фінансування програми -146,16 млн грн, в тому числі з обласного бюджету - 47,05 млн грн. Але з запланованих коштів жоден лісгосп не отримав ні копійки. Навіть в ресурсних областях (Львівська) за Програмою розвитку лісового господарства було виділено значні кошти на підтримку лісової галузі.
То ж … набагато легше забути про зупинені лісівниками піски, киваючи на часи, коли все було можливо: створення рукотворних лісів, штучних морів, освоєння космосу, велич країни і за трибуною, з рукою у лівій кишені, пафосно говорити про "майбутню Гілею", яка стане "складовою екологічної безпеки півдня України". Можливо, доцільніше було би допомогти професійним колективам лісівників південних господарств продовжити справу, яку вони вміють робити, плодами якої гордилася колись держава, а використовуємо які зараз ми всі гуртом?

Тимощук І.В., Шейгас І.М.

Loading...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии

Вопрос: 4+4
Ответ: