Херсон °C

Місто вільних моряків і величної історії

Новости » Общество
0

Місто вільних моряків і величної історії18 квітня світ відзначає Міжнародний День пам’яток і визначних місць, або День всесвітньої спадщини.

А чи знали ви, що на Херсонщині є населений пункт, занесений до переліку історичних міст України?

Аби його побачити, не треба довго їхати. Воно знаходиться поряд із Херсоном. Достатньо переїхати Антонівський міст.

Олешки, які ще кілька років тому називались Цюрупинськом, ще 2001 року занесли до списку історичних міст України. Бо хто не знає минулого, той немає майбутнього.

А де, перш за все, можна дізнатись історію міста? Звісно ж, у музеї. В нашому випадку – районному краєзнавчому.

Допомогла нам перенестись на "машині часу" директорка музею Світлана Іванівна Хріненко.

Легендарне місто

Уперше поселення згадується в 1084 р. як град Олешшя, у якому князь Давид «захопив греків і забрав у них все майно». На думку деяких дослідників, першу назву Олешки виводять від слова «ольха» й перекладають як «лісова країна».

Як ви гадаєте, що спільного між сусідом Херсона і всесвітньовідомим ватажком войовничих гунів? Одним із ареалів проживання гунів наприкінці IV – на початку V ст., ймовірно, були землі сучасних Олешківського та Голопристанського районів Херсонщини. Тому, на думку деяких науковців, саме тут і народився володар гунів, видатний полководець, державний діяч Аттіла.

Після монголо-татарської на­­­­ва­ли й поселення татар у Причорномор”ї Олешки занепали.

Наступні згадки про Олешшя пов’язані вже з козаками. У 1711 році частина з низових козаків, на чолі з Костем Гордієнком рушили на південь. І на території сучасних Олешок заснували Січ. Але на той час ці землі належали кримському хану. Тому козакам довелось брати дозвіл на зведення Січі. І хан дозволив. Лише за однієї умови – там немає бути гармат.

Місто вільних моряків і величної історії

 

Чи знаєте ви, звідки на небі взявся Чумацький шлях? За легендою, козаки возили сіль з Криму до України, в тому числі і до Олешок. А щоб не заблукати, на своєму шляху сипали сіль. Її назбиралось стільки, що вона вся перенеслась на небо і утворила сузір’я.

Місто почало рости. І довгий час було торговельним портом. Але почав розростатись Хе­рсон, і дуже швидко став портовим центром.

Ішов час, до Олешок приїздили нові жителі з різних куточків України, Криму та Російської імперії.

Усі відвідувачі музею можуть буквально з перших кроків перенестись на кілька століть назад. І на власні очі побачити, як виглядало місто та які історичні споруди були його окрасою.

Блаженна Домніка

Чи знали ви, що в Олешках все життя прожила Свята? Блаженна Домніка Олешківська народилася в 1881 році в православній сім’ї заможних селян Таврійської губернії. З дитячих літ виховувалася в любові до Бога й молитов. Достеменно не відома доля її родини й дитячі роки, але як сама вона розповідала, після паломництва до святинь Києво-Печерської лаври, у віці 15 років вона вирішила присвятити своє життя Богу й жити при монастирі. В 1896 році Домну прийняли до школи для дівчат-сиріт при Свято-Успенському жіночому Олешківському монастирі, де вона залишилась після навчання.

У 1917 році сестри монастиря стали помічати дивну поведінку послушниці Домніки. На пасовищі вона залишала тварин, а сама йшла на кукурудзяне поле й там з піднятими руками зі слізьми молилася за обитель. Зовсім скоро монахині зрозуміли, що так вона пророкувала майбутню сумну долю монастиря.

Місто вільних моряків і величної історії

 

Споглядаючи невидиме, як видиме, і прийдешнє, як сьогодення, матушка багатьом допомагала своєю порадою й благословенням. Приховуючи свій дар під видом юродства, вона приповідками, загадковими фра­зами чи символами пророкувала гря­дущі події. Так, наприк­лад, черницям перед закриттям монастиря вона роздавала кому камінчик, кому шматочки матерії, а кому й свічкові огарки. Лише з часом, як розповідали матушки, вони зрозуміли значення цих «подарунків». Живучи в миру, вони стали працювати: хтось на будівництві подавав камінь, хтось кравчинею шив одяг, а хтось і при храмі трудився вівтарницею.

У голод 1924 року матушка Домніка переїхала жити до Каховки й часто ходила на богомілля в Берислав. Одного разу, на дорозі вздовж Дніпра вона пророчила своїм супутницям про затоплення цих місць, згодом так і трапилося, коли побудували Каховську ГЕС.

Повернулася в Олешки матушка в 1928 році. Про Домніку знало багато людей, до неї приїжджали не тільки з найближчих селищ, але й з інших міст: Запоріжжя, Херсона, Миколаєва. Їхали не тільки прості люди, але й духовенство. В основному просили поради, молитов чи благословення.

Особливу турботу Домніка виявляла про людей церковних.

Багато й інших священнослужителів донині вдячні Домніці за її поради й молитви.

Померла Домніка 10 червня 1967 року. У 2008 році її мощі помістили в раку й перенесли в храм рівноапостольної Ніни. Не кожне, навіть велике місто, може таким похвалитись.

Край великих людей

Дуже багато великих людей походять або повязали своє життя з Олешками.

Наприклад, родина Панкєєвих. У місті їх знали, як меценатів і людей з добрим серцем. Так, саме Віра Іванівна Панкєєва дала путівку в життя видатному Миколі Кулішу. Потім драматург називав Олешки «територією моєї юності».

Наш земляк Лука Балашов – був «правою рукою» Сергія Корольова. Він очолював конструкторське бюро заводу «Комунар» міста Харкова. Підприємство працювало саме над розробкою космічних ракет. Його називали «хранителем космонавтів».

В Олешках похований винахідник першого електричного трамваю Федір Піроцький.

Автор підручників із сучасної української мови Борис Кулик народився на Олешківщині, в Козачих Лагерях. Його підручники і досі вважаються одними з кращих.

Місто вільних моряків і величної історії

 

Місто вільних моряків і величної історії

 

Відомий скульптор Анатолій Шаталов – його роботи є по всьому світу.

Радянський актор Євген Мат­вєєв казав, що Олешки йому постійно сняться. Своє життя пов'язав з містом і відомий письменник Костянтин Кудієвський.

Сергій Южаков також походить з Олешок. У Москві він очолював фармакологічну лабораторію. Отримав державну премію за винахід кардіологічного препарату, аналогів якому немає і досі.

Зараз у музеї відкрилась виставка Остапа Вишні. Точніше, його періоду перебування на Олешківщині. Він любив приїздити в Кринки і навіть казав «Хто в Крим, а я в Кринки».

Славились Олешки і своїми моряками. Їх в усі часи вважали одними з кращих професіоналів своєї справи.

Сучасні герої

Плине час, і в місті з’являються нові імена, нові видатні постаті. Так, в районному краєзнавчому музеї є експозиція, присвячена подіям на Євромайдані та загиблим в АТО землякам. У великій залі можна побачити роботи місцевих художниць – Світлани Буліченко та Ірини Чорної.

Олешки можуть пишатись і своїми спортсменами. Наприклад, параоліміпійською чемпіонкою з легкої атлетики Вік­торією Кравченко та багатьма іншими.

Музей намагається постійно радувати відвідувачів новими та цікавими виставками. А колекцію експонатів постійно поповнюють самі жителі Олешок, які хочуть зберегти історію рідного краю.


Ольга Шостак

 

Loading...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии

Вопрос: 4+4
Ответ: