Херсон °C

Євген Рищук: Обіцяне – зроблено!

Общество, Политика
0

Євген Рищук: Обіцяне – зроблено!Все про Євгена Рищука...

- Євгене Миколайовичу, перша наша зустріч з Вами – кінець 2015 року, спілкувалися тоді ще в Цюрупинську. Ви, успішний бізнесмен, поставили собі амбітну ціль – стати депутатом Херсонської обласної ради та представляти інтереси жителів району.

Мало того, з часом Вам запропонували посаду в Хе­рсонській обласній державній адміністрації, і Ви стали заступником голови ОДА. Тож стали представляти не тільки інтереси однієї громади, а й працювати на інтерес всієї області. Чи не втратили з того часу «рожеві окуляри»? З чого розпочали працювати та до чого прийшли, уже з практики?

- Питання дуже складне, тому що вміщує в себе великий обсяг роботи, а відповідь звучить не банально - працював з ранку до ночі.

Коли вирішив обиратися в депутати обласної ради, напевно, наполовину не уявляв собі, як повинна виглядати робота депутата. Але згодом, після того як я отримав мандат, став радником голови Херсонської ОДА з питань екології, інвестицій і AПК. Коли область очолив Гордєєв Андрій Анатолійович, мені була запропонована посада заступника голови адміністрації з тих же питань. Якщо взяти і порівняти ситуацію сьогодні і трохи більше трьох років тому, то ви правильно сказали - звичайно «рожеві окуляри» прийшлося зняти.

У той же час, я не шкодую, що пішов працювати в адміністрацію, хоча б тому, що придбав той величезний досвід роботи, по-іншому подивився на життя і на світ, на все, що відбувається в області і в країні в цілому. І знаєте, щоб не говорили політичні опоненти, мені вже є про що розповідати людям – що вдалося зробити нашій команді. Днями хтось мені задав питання: «Що ви вважаєте для себе досягненням, будучи на своїй посаді?»

Вважаю за основ­не: нам вдалося створити умови для інвестора

Ось із прикладу: один з інвесторів закінчив свої проекти в Херсонській області і перейшов до Миколаївської. Так от він сказав, наскільки легко працювати у нас, і наскільки важко працювати в Миколаївській області. Для мене це визнання нашої роботи.

А основне – це те, що кожному знайомому, кожному жителю можна показувати і говорити: «Це зробили ми».

- Проаналізуємо коротко, на скільки це можливо, що ж все-таки вдалося зробити для громади Олешківського району? Що із проектів вдалося втілити в життя, а що ні, і які на те були причини?

- Ні для кого не секрет, що я збираюся балотуватися до Верховної Ради, в округ 186 входить п'ять районів. І сьогодні, коли зустрічаюся з людьми в Голопристанському, Скадовському, Чаплинському, Каланчацькому районах, завжди розповідаю, що мені вже вдалося зробити в Олешках та в Олешківському районі за цей невеликий проміжок часу.

Звичайно, по-перше, спілкуємося з людьми. Було парадоксально, коли я йшов на вибори і на запитання: «Хто у вас депутат від обласної ради?», – люди мені не могли відповісти. Тому вже на власному прикладі доводжу і розповідаю, що повинен робити депутат від обласної ради, і депутат взагалі на місці.

І, коли мені ставлять запитання з міста Херсона: «Чому ви нам не допомагаєте?», я відповідаю: «У вас є свої депутати, звертайтеся до них, а я буду працювати там, де мене обрали люди».

Що саме досягнуто за ці три з половиною роки? Акцентую – благодійну діяльність завжди відмежовую від депутатсь­кої діяльності.

Депутат не зобов'язаний і не повинен вкладати свої фінанси в проекти. Цілі і завдання депутатів зробити так, щоб державні фінансові потоки пішли саме на той округ, в те місто або в те село, звідки його обрали. Все залежить від того, які проекти громади бачить депутат, яким свого роду є менеджером. Бо грошей, на жаль, в Україні не так вже й багато, а районів, міст і сіл навпаки. Але при бажанні все це можна робити, як доказ - це ті проекти, які вже працюють в Олешківському районі.

В м.Олешки було впроваджено програму по утепленню та модернізації гімназії №1.

20 років мешканці в Новій Маячці чекали на ремонт дороги - нову дорогу зроблено: всі разом змогли переконати адміністрацію і направити 23 мільйони гривен на ремонт дороги на в'їзді в село.

- Якщо ми вже торкнулися проблемного питання ремонту доріг, Андрій Гордєєв зазначав, що саме в Олешківському районі за останній час було найбільше відремонтовано доріг, бо вчасно було зроблено проекти…

- Так, у 2018 році Олешківський район отримав фінансування на дороги найбільше. Це не тільки моя заслуга. Всі розуміють, що через Олешківський район йде напрямок в бік Скадовська та Голої Пристані, потік туристів по цій дорозі значний. Щодо інших проектів в Олешківському районі, то не можу не назвати модернізацію стадіону «Старт» в Олешках. До нього залучили спільні зусилля всіх гілок влади, починаючи від депутатів на місцях до народного депутата Миколи Паламарчука, завдячуючи котрому було заведено з держбюджету не один мільйон гривень. Спочатку замінили дах, далі я ініціював будівництво системи поливу поля, тому що там досить унікальне футбольне поле, воно натуральне, поливати його було дуже складно. З наявністю такої системи, відтепер є можливість зберегти це поле. На сьогоднішній день маємо в Олешківському районі один з найкращих стадіонів на Півдні України. Тож з гордістю можу говорити, що і я теж вніс свій вклад в будівництво цього стадіону. Тим більше, що це був один з пунктів моєї передвиборчої програми, як депутата обласної ради. Якраз починали модернізацію цього об’єкту, я знайшов можливість залучити фінансування з бюджету України безпосередньо на Олешки. Тим самим нівелюючи роботу деяких народних депутатів, тому що ні для кого не секрет, що кожному народному депутату України щороку виділяється 20 млн грн. на своєрідну «pr-кампанію». Розумію, що мої здібності багатьох «нервують», натомість я отримую купу «замовних» статей на себе, але цим я довів, що, не будучи народним депутатом, зумів теж завести на розвиток району 20 млн. грн. В такий спосіб я показую, що потрібно трохи більше працювати, ніж просто на рівні депутата обласної ради.

Також у нас в проекті ще дві школи, школа №2 та №4. Кош­ти вже є, тож в цьому році буде повністю зроблено термомодернізацію. Думаю вже восени вони будуть таким ж гарними, як зроблена нами гімназія №1.

Із зробленого – переконали адміністрацію виділити кошти на два проекти з будівництва міні футбольних полів біля школи №4 і гімназії №1.

Ми не обмежилися тільки роботою в місті Олешки, на жаль, проблеми не мають кордонів. Свого часу до нас звернулися із Костогризового із купою проблемних питань. Ми змогли залучити фінансування на заміну опалення в Костогризівській середній школі, згодом в цій школі було повністю змінено дах. Та й по усьому селі здійснено освітлення всіх вулиць. На моє здивування в Костогризовому не освітлювалися вулиці навіть за радянських часів.

Якщо брати Костогризове, то там залишилося провести тільки тепломодернізацію школи, а це вже дрібні проблеми, з якими може впоратися й сільрада.

А ще виконано ремонт школи у Великих Копанях, зроблено освітлення в Підстепному, Піщанівці Олешківського району, люди дуже вдячні.

Дуже багато заплановано проектів на цей рік: ремонт дитячого садка у Виноградовому, ремонт Раденської школи, це і ремонт дороги сполученням Копані – Стара Маячка. Останній проект вже 3 роки намагаємося запустити, однак то через брак коштів, то через відсутність документів виникають складнощі. Але ніхто зупинятись не збирається.

- Я знаю, що з самого початку непроста ситуація склалася в депутатському корпусі Олешківської райради. Схоже, що саме ця райрада стала лідером по зміні голів. На Вашу думку, чи завадило це соціальній сфері життя району, чи така політика не впливає на результативність втілення проектів сільських та селищних рад?

- У моєму розумінні робота будь-яких рад повинна бути скоординована і має працювати так - починаючи від сільської ради, районної ради, обласної ради, і закінчуючи Верховною Радою. Коли у нас є вертикаль, яка між собою з'єднана, то і є можливість запускати будь-які проекти.

Але, на жаль, на сьогоднішній день у нас занадто заполітизоване суспільство. Я не один раз заявляв про те, що в моєму баченні політика повинна бути тільки в Верховній Раді. В іншому – повинна бути єдина партія – партія Олешківського району, тоді буде розвиток. В реаліях, і не тільки в Олешківському райо­ні, нас розділяють якісь партійні приналежності, деякі люди у нас бували в такій кількості партій, що вже не знають до якої партії вони приходять. Це говорить про те, що крім особистих амбіцій, більше нікому нічого не потрібно. Якщо змінимо цю ситуацію разом, то буде толк.

 

- Пам’ятаю, що в основу своєї роботи вклали обов’язкове відвідування сільських рад в кожному селі, відвідували школи, дитсадки, ФАПи. Згадайте Ваші перші враження від того, що побачили (освітлення, благоустрій, медичне обладнання, місця та зони відпочинку, транспортне сполучення)…Та чи вдалось щось змінити?

- Наша команда їздить не тільки по Олешківському районі. У минулому році ми завітали з повним вивченням ситуації в 71 населений пункт. Всього у нас по округу більше 160-ти населених пунктів. Знаєте, в Хе­рсонській області проживає біля 1 млн. 100 тисяч людей. Якщо цю кількість людей перевести на «електорат», то виходить, що Херсонська область за кількістю «електорату» менша за мікрорайон міста Києва. То як думаєте, ми комусь будемо цікаві? Цікавими, в першу чергу, ми маємо бути самі собі. Тож їздимо, щоб вивчити всю ситуацію, щоб розуміти наскільки ми можемо вирівняти цю ситуацію, допомогти в тому чи іншому випадку. По-перше, якщо брати розвиток ОТГ, то сьогодні багато залежить від голови ОТГ, і це не тільки в нашому районі, це така ситуація по всій Україні. Я побував не в одному ОТГ по Україні і чітко бачу залежність між якістю роботи голови і якістю розвитку ОТГ. Друге, це важливо, що дісталося цим ОТГ або селам після розпаду Радянського Союзу, які голови адміністрації в той час були, яке фінансування? Але я один висновок зробив, що на сьогоднішній день 90% Будинків культури у нас просто немає. Ми бачимо в якому стані знаходяться ФАПи. Але з ними вже трохи легше - входить в силу медична реформа, згідно з якою будуються нові ФАПи і амбулаторії. Це вже вселяє надію, що розвиток в селах все-таки буде поліпшуватися і на рівні держави. Я, як і депутат, і голова Благодійного фонду, найбільше звертаю увагу на маленькі села, тому що, на жаль, вони довго залишалися забутими. Зверніть увагу на той же розподіл коштів держави, що виділяються нардепам, чомусь вони не сильно біжать фінансувати маленькі села. На школи в 40- 50 дітей ніхто уваги звертати не хоче. Ми намагаємося цей стереотип сьогодні ламати, показуємо, що ми можемо зробити. Ось, наприклад, село Геройське Голопристанського району - ми змогли завести фінансування на школу. До речі, в ній навчається 45 дітей. Ніхто їх бачити не хотів ...В Олешківському районі, приклад, село Підстепне, Піщанівка, Солонці. Перше, що ми побачили, в школах навіть стільців і парт не було, не говорячи про пластикові вікна. Ми намагаємося все зробити так, щоб люди відчули, що вони не живуть в маленькому селі, а живуть у великій Україні.

 

- Є такий прекрасний вислів: «Стукайте і вам відкриють». Громади яких сіл, чи сільські голови були найпереконливішими у своїх зверненнях?

- Дуже комфортно працювати з Виноградівською ОТГ, Великокопанівською ОТГ. Там керівники Шматенко Сергій Вілійович, Костенко Валентина Дмитрівна розуміють, як розвивати громаду. Наразі почав проявляти активність Пустовий Роман, Ювілейненська ОТГ.

Є голови сільрад, які раз на тиждень обов’язково телефонують, намагаються завести якісь проекти. Раденськ, Костогризове, Солонці – сільські голови дуже активні. На жаль, я не бачу Козачі Лагері.

Досить непогана у нас вийшла робота з сільською радою Нової Маячки. В результаті отримали гарний проект – ремонт дороги. Каланчацький район мені дуже подобається, люди згуртовані, є розуміння розвитку проектів ...

Знаєте, що подобається? Люди свідомо підходять до вирішення питання. Наприклад, є громади, котрі можуть відмовитися від невеликої допомоги в результат більшої справи.

Насправді людей ображає те, що їх думки ніхто ніколи не питає.

Друге, це дуже важлива якість фінансування. Я їжджу по регіону і бачу, що справді є багато проблем і навіть з якістю виконання робіт. Важливо, коли є співробітництво з головами ОТГ: вони контролюють ситуацію на місцях, а твоя справа - це вирішувати фінансові питання. Тим самим, чим менше посередників, тим якість роботи покращується.

Є і такі випадки: в Голопристанському районі мені часто задають питання - а як ви товаришуєте з міським головою, він же з Батьківщини? Я ще раз повторюся, для мене немає різниці з якої партії керівник. Якщо людина діє для громади, я починаю з ним співпрацювати. Міський голова Олександр Бабич мені дуже імпонує. З радістю можу підкреслити, що багато є людей, які готові активно працювати. Якраз із розряду «які стукають», і розумієш, що перш за все їм потрібно. А якщо ходиш, напрошуєшся, то такий і результат виходить.

Це я можу розповідати про підхід до втілення будь-якого проекту, з дитинства знаю, що «під лежачий камінь вода не тече»…

 

- В цьому розрізі - яку практику Ви придбали, що для себе переоцінили?

- Скажімо так, перше - чому я вирішив йти далі? Тому що зрозумів, у мене - виходить, я можу змінювати світ в якому живу, зокрема, який називається Олешківським районом. Але часто при цьому не вистачало певних важелів управління.

І те, що вирішується одним дзвінком народного депутата України, можна півроку бігати і не вирішити на місці ніколи.

Друге - однозначно завдяки роботі, в тому числі і в облдерж­адміністрації, я зрозумів, що хочу розвиватися далі, і не можу відмовитися від такого досвіду. В результаті за ці роки пройшов серйозну школу. Тепер дивлюся на цей світ з двох сторін: з одного боку, як бізнесмени, які приходять і просять про допомогу, з іншого боку - як чиновник. Робочий день у мене часто закінчується і о 1:00 годині ночі. Я кажу, що потрібно закінчити цю роботу сьогодні тому, що люди чекають. Робота в адміністрації в будь-якому випадку дуже сильно приземлила. Якщо раніше була якась ейфорія, то зараз розумію, що не все так просто, як здається.

Скажу відверто, я б більше не хотів працювати в адміністрації, насправді - це пекельна праця. Я за три роки став повністю сивим.

Звичайно, від зробленого отримую задоволення, коли виконую якісь серйозні проекти, хоча сам від себе ніколи цього не очікував. Раніше був бізнесменом, а задоволенням в бізнесі виражається трішки по-іншому. Тут же відчуваєш його інакше: коли бачиш в Олешках гімназію, яка сьогодні блищить і її видно здалеку і розумієш, що це зробив ти, і це дуже приємно.

Та й сьогодні, коли мені вже 41 рік, я починаю розуміти, що після себе потрібно щось залишити…

- Кажуть, що Ви, коли йшли в депутати, мали особистий інтерес? Це правда?

- Так! Правда!!! У мене є особистий інтерес. Особисто я хочу їздити по гарних дорогах, особисто я хочу бачити в селах, особливо в малих, щасливих і заможних людей, щоб в школах були нові ноутбуки (ми живемо в 21 сторіччі), хочу, щоб люди не хворіли на рак і ще багато чого хочу, хочу, хочу...

Спілкувалася Тетяна Дергачева

Loading...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии

Вопрос: 1+1
Ответ: