Херсон °C

Валерій Літвін: «Бериславщина варта, щоб про неї дбали»

Новости » Общество
0

Валерій Літвін: «Бериславщина варта, щоб про неї дбали»Почесного громадянина міста Берислава, генерал-майора міліції у відставці Валерія Літвіна добре знають на Бериславщині. Про його цілеспрямованість, ділові якості, націленість на розв’язання проблем ще на службі говорять чимало жителів району дотепер. Цей чоловік перевірений часом і життєвими обставинами. Попри те, що наш земляк живе в Херсоні, та душа за район йому завжди болить. Без перебільшення його можна назвати патріотом нашого краю, адже активно допомагає бериславцям і влаштовує на свята чудові концерти зі своїм гуртом «Дженерал Войс» по селах усіх районів Херсонщини.

Сьогодні Валерій Валерійович є кандидатом у депутати Херсонської обласної ради. Пропонуємо читачам ближче знайомство з претендентом на депутатський мандат і з’ясовуємо в ексклюзивному інтерв’ю «Маяку», чому Валерій Літвін вирішив іти в політику.

– Сьогодні генерал-майор міліції Валерій Літвін на заслуженому відпочинку. Чим займаєтесь?

– Працюю директором з економічної безпеки АТ «Херсонобленерго». Якщо чесно, ніколи не думав, що буває така робота. По-перше, високооплачувана, по-друге, ніхто не змушує виконувати те, що не належить до твоїх функціональних обов’язків. Відчуваю себе людиною з двома вихідними, з нормованим робочим днем, з абсолютною відсутністю знервованості у відношеннях з керівництвом і підлеглими. Тому я дуже вдячний керівникам нашої фірми Миколі Лавренку та Ігорю Сафронову за те, що взяли мене на роботу.

Окрім цього, я — голова Херсонської обласної ветеранської організації ГО «Асоціація ветеранів МВС України» та керівник ГО «Єдиний щит». За загальними підрахунками під моєю опікою близько 7 тисяч членів цих організацій, більша частина яких – ветерани. До того ж я розумію, що деяким ветеранам, окрім мене, допомогти нікому. Особливо тим, яких образили з розміром пенсії, звільнили незаслужено, які не можуть себе знайти, яким нема за що годувати родину чи зробити операцію. Доводиться розв’язувати різноманітні питання.

– Попри все це, ви йдете сьогодні в політику. Що вас змушує йти в депутати?

– У мене чудові відносини з керівництвом області, головою ОДА, керівниками правоохоронних органів. Мені, як людині, абсолютно нічого не потрібно від перерахованих осіб. Я – самодостатня людина. В мене немає мільйонів, мільярдів, вертольотів, підводних човнів, які мені колись приписували. У мене гарна зарплата, непогана пенсія, яку відсудив. У мене невеличкий бізнес, якого на хліб вистачає і щоб чимось допомогти двом синам. Коли ж після насичених буднів втомлююсь, як і будь-яка людина, то маю хобі для відпочинку. Хтось займається мисливством. А я, одного разу побувавши на полюванні й почувши як плаче підстрелена коза, кинув рушницю й вирішив, що більше в житті ніколи полювати не буду. Я не рибалка, не великий спортсмен. Моє хобі – допомагати людям. Зваживши всі «за» і «проти» від цього депутатства, побачив, що плюсів набагато більше. По-перше, для себе визначив, що це самодисципліна, адже не можна пропускати жодної сесії, комісії. По-друге, одразу стаєш суб’єктом корупції, бо депутат має подавати декларацію, в якій потрібно вказувати все, що в тебе є. Найменша помилка в заповненні декларації – і ти фігурант адміністративного відділу про корупцію. А ще я розумію: якщо стану депутатом, доведеться працювати по 25 годин на добу, я повинен буду познайомитись з усіма депутатами й головами місцевих рад. Мені все одно буде, з якої партії вони – я повинен співпрацювати й допомагати всім. Та якщо не отримаю мандат депутата обласної ради, то особливо не засмучуватимусь. Просто розумію, що міг би зробити свій вклад у розвиток області, насамперед, в управлінській сфері, бо сьогодні ніхто ніким не керує. Взагалі талант управління сам по собі не дається, цьому треба вчитися. Вважаю, що, збудувавши вертикаль і горизонталь влади, всі хороші люди запрацюють.

– Тобто, вам потрібен депутатський мандат для вирішення добрих справ?

– Абсолютно стовідсотково. Готовий щодня показувати свою декларацію. І якщо в мене буде лівий заробіток, то, по-перше, сам піду, а по-друге, готовий на себе написати заяву в прокуратуру, щоб мене перевіряли, що робив неодноразово за своє життя. За 32 роки служби в міліції маю стільки «доброзичливців», що якби щось зробив протиправне, то давно сидів би і дуже довго. Стосовно мене проводились тисячі перевірок, але ні разу ніхто нічого не знайшов.

– Чому не створили власну партію на основі ГО «Єдиний щит»?

– Спочатку була така ідея. Нас запевняли: буде відповідна постанова й можливість піти на вибори від громадських організацій. Та цього не сталося. Почав обирати партію. На моє переконання, в Україні їх дуже багато, я б скоротив їх кількість до п’яти. Цих політичних сил, як бліх на собаці. Від пропрезидентської партії не міг піти, адже знаходжусь під законом про люстрацію. Це відразу був би докір цій політичній силі. Хоча в Офісі Президента працюють такі люди. Навіть є рішення Європейського суду, що цей закон порушує права людини, його треба скасувати. Люстрований я лише через те, що пропрацював 1 рік при президентстві Віктора Януковича. Принципово не звільнявся, а наразі є рішення суду про відновлення мене на посаді й повернення грошей за недопрацьований час. Це такий прецедент, велика дурість нашої держави. Всі, хто знаходиться в цьому списку, будуть поновлені на посадах й отримають компенсацію. Я підрахував, що моя компенсація складе близько 2,5 млн грн, а тепер помножте це на 800 осіб зі списку. І це сума без морального відшкодування.

– Чому ви йдете на вибори саме від «Блока Володимира Сальдо»? Хто ваша команда?

– Наша команда – Володимир Сальдо. Я його давно знаю, маю неоднозначне до нього відношення, а щодо міського голови Херсона, то він – професіонал. Сьогодні з ним не можна зрівняти жодного із кандидатів. Тобто, Володимир Сальдо взяв на себе керівництво партії міста, а нам віддав керівництво партії області. Практично весь Бериславський район, частина Херсонського, Каховського, Скадовського, Генічеського районів – це колектив ГО «Єдиного щита». Це близько 260 осіб, які йдуть кандидатами на вибори. Саме тому я в політиці, саме тому я йду на вибори.

– Якщо оберуть депутатом, то які пріоритети ви ставите перед собою?

– Побував практично в усіх районах області, та зверну увагу на пріоритети Бериславського району. По-перше, мене найбільше «вбивають» навіть не дороги. У нас вони завжди були у жахливому стані. До того ж із газифікацією їх ще дужче порізали, порили. Зрозуміло, що треба асфальтувати. Про це кричать всі кандидати. Але крім обіцянок, треба знати скільки це коштує й звідки взяти гроші. Впевнений, окрім начальника облавтодора Валерія Грачова, що йде від нашої партії в Херсонську міську раду, навряд чи хто зможе це озвучити. І то, він може розповісти всю технологію і вартість робіт, але дороги робитимуться, якщо в бюджеті є гроші. У Бериславському районі мене турбує більше бур’ян, котрий всюди. Це ж наше обличчя. Та коли все в смітті, коли в жоден туалет на території району зайти неможливо, то це обличчя влади. Далі можна й не шукати проблеми. Вони очевидні. Заїдьте в будь-який регіон Вінницької області, там всюди чистота й порядок, туалети пофарбовані й приведені до ладу. В Бериславському районі цього немає, повний безлад.

– Найболючіші завдання, що будете вирішувати як депутат облради?

– Коли говоримо про Берислав, то для мене значуща будівля гуртожитку педколеджу. Ще міліціонером патрульно-постової служби пропрацював на тій території 5 років. Тепер ця споруда 20 років стоїть із відваленою стіною. Покрівлю років 15 тому зробили, а стіну ні. Вважаю, найперше, що треба зробити в Бериславі – привести до тями гуртожиток. Хочу наголосити, що в Бериславі залишилось кілька родзинок, які працюють – це педагогічний, медичний коледжі та машинобудівний завод. Більше в місті практично нічого немає: ні доброго ресторану, ні кафе, ні готелю. До того ж ще й дороги. Треба цим навчальним закладам приділити стільки уваги, щоб діти їхали сюди вчитися й залишалися в районі працювати. Повірте, гарного вчителя так просто не знайдеш.

По-друге, в радах громад згуртувати команду однодумців, які не крастимуть із бюджету, які не просто ділитимуть його, а шукатимуть шляхи його наповнення.

По-третє, має бути доступна медицина й освіта. Коли людина народжується, то в цивілізованому світі її зустрічає медичний працівник, акушер, що приймає пологи. Медицині треба віддати пріоритет. У кожному населеному пункті, навіть з 50-ма жителями, має бути фельдшер, аптека, щоб можна було отримати найнеобхіднішу допомогу. Далі – вчитель. Якщо вчителі за свою роботу отримуватимуть гідну зарплату, матимуть авторитет, їх не принижуватимуть учні, фотографуючи на телефон і викладаючи в інтернет.

Наступний пріоритет – армія і правоохоронна система. Якщо в нас не буде армії, то не буде держави. Була б сильна армія і правильно налаштована, то з Кримом і Донбасом такого б не сталося.

Інше питання – корупція при владі, яку необхідно прирівняти до зради Батьківщини. На кшталт китайського варіанту: за корупційну діяльність отримують термін, як за державну зраду. Треба запровадити таке й у нас, бо ті, в кого є гроші, відкупляються або сплачують мізерний штраф — і все. То може менше їх рватиметься до влади, а йтимуть тільки справді достойні люди, які намагатимуться принести користь державі. Нам не потрібна така кількість депутатів, нам не потрібна така кількість адміністративних органів. До речі, першим реформуванням у Херсонській області займався особисто. Із 6 райвідділів зробив 3. І зрозумів, що треба було це продовжувати. Потрібно карати за корупцію. Не кажу за простих працюючих людей, а за чиновників, які втратили совість і відкрито крадуть, ставлять собі мільйонні зарплати. Якби була така норма закону за корупцію, то я впевнений, що у депутати йшли б тільки прості люди за ідею та відстоювання прав громадян. Ніхто не захоче йти, якщо над ним висітиме з десяток статей з відповідальності. Вкрав гривню, купив золоту ручку — отримав 20 років тюрми. Вважаю, що це правильно.

– Валерій Літвін знає секрет щодо боротьби з корупцією?

– 32 роки в міліції, із яких 10 років займався справами корупції, документував усе. Звичайно, знаю. Але, коли говорять, що потрібна «політична воля», то для мене це словосполучення – лайливе. Риба гниє з голови. Якщо не буде бажання на горі навести порядок, то без цього ні Валерій Літвін, ні Юрій Гусєв самостійно нічого не вдіють. Це повинен бути комплекс заходів. Ще будучи начальником УМВС у Вінницькій області, я їздив у Китай і бачив, як там справляються з корупцією. Якщо зараз не встановимо жорсткі методи боротьби з корупціонерами, то просто втратимо державу.

– Всі кандидати в депутати щось обіцяють, як ви і розповідаєте. Можливо ви вже щось зробили? Протягом багатьох років чимось допомагаєте?

– Особисто нічого не обіцяю. Просто говорю, як нам краще було б зробити. Що вже зробив? Я вже згадував про своє хобі — допомагати людям, та у мене є ще одне – музика. Ми виховали 5-6 складів гурту «Дженерал Войс», знаних на Херсонщині. Наші вихованці стали популярними за кордоном, в столиці, в ансамблі Управління внутрішніх справ. Берислав для мене рідний, тому на цьогорічне свято до Дня вчителя приїхали з ювілейним 50-им концертом у Бериславському районі. Опісля їхав додому із такою радістю на душі, бо педагоги були дуже вдячні за цей концерт. З повагою ставлюсь до всіх працівників освіти: від керівника до простої прибиральниці. І хотів їм віддячити за роботу не як політик, а як людина. У мене немає великих грошей допомагати. Один із доступних мені способів – чудовий настрій. Для цього я проводжу по області різноманітні концерти, коли можу. Хоча з кожним роком ця справа все дорожче і дорожче: дорога, апаратура, заплатить хлопцям і все інше. Дякую керівнику гурту Олексію Пономарьову, що він мене розуміє і підтримує. Це все було класно. Та знаєте, мене вразило свинство однієї з керівниць у владі, яка в директора педколеджу попросила приміщення для політичної агітації. Він їй відмовив, виконавши всі законні вимоги, що забороняють проводити агітацію в навчальному закладі. Після цього ця особа поїхала до ректора Херсонського державного університету поскаржитись, що на концерті з «Дженерал Войс» виступали студентки педколеджу. До речі, День вчителя відбувався під егідою райдержадміністрації, а заступник голови Наталя Стаднік була ініціатором концерту й запросила наш гурт. Попри те, що паралельно йдемо на вибори, я попередив, щоб жодного слова чи жесту не було про політику. Так і відбулося. На святі були присутні працівники СБУ й члени інших партій, але жодного слова агітації не звучало ні з вуст артистів «Дженерал Войс», ні з вуст артистів районного Будинку культури, ні з вуст жодного виступаючого на святі. Цей, як її назвати, суб’єкт доповіла ректору, що студенти педколеджу брали участь у політичній агітації на концерті до Дня вчителя. Розумію, що в цієї баришні величезне політичне майбутнє й не тільки політичне, але вчителі мають знати одного зі своїх керівників. Всі зрозуміють, про кого я кажу. Ця людина йде на вибори. Сподіваюсь, що кількість голосів підтримки на виборах за неї покажуть її авторитет, бо в деяких ЗМІ вона себе сильно перехвалює, що навіть не етично для будь-кого. До речі, це вже вдруге, коли вона перешкоджає нам. Позаминулого року не було нашого концерту тільки завдяки цій панночці, яка, займаючи серйозну посаду в райдержадміністрації, просто заборонила нам приїздити. Це кажу для того, щоб вчителі області розуміли, з ким вони працюють і хто ними керує.

– Розкажіть про свою родину.

– Маю дуже чудову родину. Мені в житті пощастило з дружиною, вважаю, як нікому. Це золота жінка. Враховуючи те, що за 29 років нашого спільного подружнього життя, практично 10 жили окремо, бо працював у різних регіонах України, я ні разу не засумнівався в її порядності й вірності. Взагалі це прекрасна людина, любляча мати й чудова бабуся. Я дуже вдячний своїй родині за підтримку. Також маю двох синів. Обидва закінчили Національну академію внутрішніх справ. Один, пропрацювавши 3 роки в міліції, зайнявся своїм невеличким бізнесом, другий служить у тій самій академії. Також у мене з’явилось дві донечки-невістки. Одна працює слідчим у Солом’янському райвідділі Києва, а дружина старшого сина народила мені внучку Валерію. Мою маму мабуть знають всі на Бериславщині. Це єдина людина, яку я дотепер боюсь, але в гарному розумінні цього слова. Боюсь підвести її, зганьбити чи засмутити. Ось і вся родина. Вважаю, що з сім’єю мені дуже пощастило.

– Мені здалось, що під час відповіді про родину у вас на очах виступили сльози. Що це за сльози?

– Якщо писати автобіографію про своє життя, то, мабуть, поганого було в ньому більше, ніж хорошого. І лише завдяки родині не зламався, не впав, не опустився. Шкільні вчителі можуть підтвердити мої слова. Мій класний керівник Ярослава Іванівна Волошина завжди говорила, що мої організаторські здібності шалені й на погане, і на хороше. Всі мої негаразди через те, що я завжди стояв за правду. Мені було все одно, хто переді мною, чи перед ким я, навіть дорослим перед міністром чи президентом. Мав на службі кілька зустрічей з Леонідом Кучмою й говорив йому відверто все, й він мене сприймав. Комусь мої правдиві слова не подобались, тому мене переводили чи звільняли по скороченню або люстрації. На жаль, світ такий, що правда не всім подобається. Не люблю брехати сам, не люблю підлещуватись і не люблю коли мене улещують. Для мене це як образа, коли починають хвалити. Звичайно, коли людина дякує за те, що їй допоміг, то це дуже приємно. Та коли починають розповідати, який я хороший – цього не люблю.

– Через що Валерій Літвін ніколи не переступить?

– Знаєте, коли всі вважають, що я такий чесний і ніколи не брав хабарі, то я не зможу сказати, що не брав. Річ у тім, що хабарі бувають різні. До прикладу, будучи оперативниками, у свої законні вихідні працювали і знайшли вкрадену машину. Власник на знак вдячності дав 100 доларів для всіх 20-тьох міліціонерів. Це буде хабар? Вважаю, що це не правильно, міліціонер не повинен брати, але це були часи, коли люди цілодобово працювали, не бачили свої родини й отримували копійки. Хабар – це скоріше, коли ти вимагаєш, а не тоді, коли тобі просто віддячили. Знаєте, в Бериславському районі найбільшим хабарем були варена курка й пляшка самогону. Ми працювали по 25 годин на добу. Я жив у райвідділі. Як зараз пам’ятаю, в кабінеті №19 стояв диван, то на ньому й ночував. І якщо за знайдених корів чи свиней людина мені привезла ящик яблук, я не вважаю це хабарем. Хоча в принципі, з точки зору моралі, це не правильно. Через що б не перепустив? Якщо це наркоман або той, хто торгує наркотиками, якщо людина здійснила вбивство, то це червоне світло для мене. Ніколи б не переступив через торгівлю зброєю, бо це людське життя, і проституцію. Це чотири таких табу для мене. Якби кожен міліціонер дотримувався хоча б цього, то про жодного з них не скажуть, що вони корупціонери.

– Дякую вам за інтерв’ю.


О.Іванчук

Бериславська районна газета «Маяк» №43 від 23 жовтня 2020 року

 

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии

Вопрос: 2+2
Ответ: